Пусть тучи небо голубое закрывают,
Но Твою милость не закроют никогда.
Мой Боже, неустанно, я к Тебе взываю
И верю, что избрал меня Ты навсегда.
Пусть думы суетятся в сердце тленном.
От них бывает грусть и горечи потерь.
Господь, всё, что имею в теле моём бренном,
Молю, прошу, исправь, а новое проверь.
Пусть дождь стучит; и душу тарабанит.
Нередко в ней потоки снежных, бурных вод.
Я знаю, мой Иисус спасённых не обманет.
Он нас избрал для вечности широт.
Пусть ветер рвёт в распахнутые двери;
От бури-урагана плоть немощную гнёт,
Но мне частицу вечную Великий Бог доверил
И дух мой, несомненно, Он к Свету проведёт.
Пусть люди скажут о тебе плохое,
Того, что ты и сам в себе не замечал.
Мне мой Христос доверил самое благое,
И не желает, чтобы я, то на земное променял.
Пусть мир шумит и ширится в познаньи;
Святое прочь старается прогнать.
Господь сказал, что я не попаду в изгнанье,
Смогу увидеть Царство Бога и частью его стать.
Вячеслав Переверзев,
USA
Родился в Украине, на Донбассе, г. Горловка. Другой сайт: http://stihi.ru/avtor/slavyan68
Прочитано 4235 раз. Голосов 0. Средняя оценка: 0
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Проза : Ясени - Мучинский Николай Це моє найперше оповідання. Викладена в нему історія реальна. Її розповів мені одного разу, коли приїзжав на курси підвищення кваліфікації в наш педуніверситет, мій рідний брат, він працював на той час учителем однієї з сільських десятирічок. В цей день брат заночував у мене. Сімя моя на той час була в селі і ми мали змогу майже цілу ніч розмовляти. Реальний Микола якийсь час був його учнем. Запитання в брата, до мене, після розповіді цієї трагічної історії, було таке: "Скажи мені чому так сталось? Я напевне не знаю в своєму житті людини, яка б більше за Миколу любили Бога і ось такий результат. Миколи нестало, така страшна смерть, і в ще досить в молодому віці.Чому такі хороші люди, які до того ще й люблять Бога - гинуть, а всяка погань процвітає? Ви можете догадуватись, що я йому відповів. Та коли він пішов вранці на заняття, я взяв ручку і написав цю історію.
Можливо її потрібно було б тепер підправити. Та я не хотів, а оце недавно, перечитав її знову і добавив в кінці буквально чотири рядочки. Не знаю чи в Миколи були сини, та знаю в Господа вони точно є.
